Дошкільний навчальний заклад компенсуючого типу № 35
 
.

  Заняття з розвитку мовлення "На зимовому узліссі" провела вчитель-дефектолог Пригода Марія Іванівна

 

 


 

 

Заняття з розвитку слухового сприймання у групі третього року навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              Підготувала:

                                                                              сурдопедагог

                                                                              Горун О. Я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ

З РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ У ГРУПІ

ТРЕТЬОГО РОКУ НАВЧАННЯ

Тема. Диференціація слів різного ритму.

Мета: сприймання на слух і відтворення ритму трискладових слів із наголосом на першому, другому і третьому складі.

Завдання:

• розпізнавання ритму трискладових слів «дівчинка», «по­душка», «олівець» при слухо-зоровому сприйманні;

• розпізнавання й відтворення ритму трискладових слів «дівчинка», «подушка», «олівець» при сприйманні лише на слух.

Матеріали: три великі малюнки із зображенням дівчинки, подушки, олівця та парні маленькі малюнки на кожну дитину; таблички до малюнків — великі й маленькі (для дітей).

Хід заняття

Педагог показує дітям малюнок із зображенням дівчинки (до малюнка додається підпис із позначенням наголосу) й вимовляє: «ді__вчинка». Картинка виставляється на набірному полотні.

Потім педагог пропонує дітям два інші малюнки і чітко вимов­ляє в мікрофон: «поду_шка», «оліве_ць».

Діти отримують по три маленькі малюнки із зображенням тих самих предметів; кожен малюнок має підпис із позначенням наголосу.

Діти сприймають мову слухо-зорово. Педагог говорить сло­ва, чітко виділяючи наголос: «поду_шка», «ді_вчинка», «оліве_ць». У відповідь діти мовчки піднімають свої малюнки з підписами. Потім вони по черзі вимовляють назви зображених предметів.

Педагог говорить дітям: «Послухайте і відгадайте: олівець, подушка, дівчинка». Зір не задіяний, діти сприймають слова на слух. Педагог вимовляє назви предметів так, щоб діти не зви­кали до певної послідовності чи довготи звучання, а орієнтува­лися лише на слух.

Оцінка правильності відповідей дається після того, як ді­ти піднімають угору свої малюнки. При кожній помилці педагог вимовляє слово так, щоб дитина могла бачити його артикуляцію, а після того дитина знову сприймає слово лише на слух.

Педагог дає дітям нове завдання: «Будете слухати й гово­рити», — і вимовляє в мікрофон (із виключеним зором дітей) «поду_ш_ка»; діти піднімають відповідну картинку, а потім педагог запитує по черзі у дітей. При відповідях діти повинні ви­мовляти слово злито, на одному видиху, правильно вимовляючи всі звуки й виділяючи наголос. Деякі діти можуть замінювати [д] на [т], а [ш] — на [с], тобто допустима вимова «поту_шка» чи «поту ска». Педагог вимовляє всі слова правильно, не вдаю­чись до скороченої системи фонем.

Кожна дитина вимовляє слово в мікрофон, тобто може слу­хати себе й контролювати свою вимову. Педагог пильно слідкує за вимовою дітей і не залишає без виправлення жодного випадку неправильної вимови.

У кінці заняття педагог дає оцінку роботі дітей.

 

 

 

 

Доповідь на тему:

«Використання звукопідсилювальної апаратури в роботі з приглухуватими дітьми»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              Підготувала:

                                                                              сурдопедагог

                                                                              Горун О. Я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У дошкільних закладах для дітей із вадами слуху використовується звукопідсилювальна апаратура різних типів: апаратура колективного користування, індивідуальні слухові установки, індивідуальні слухові апарати.

Апаратурою колективного користування має бути облаштована кожна група спеціального дошкільного закладу. Усі фронтальні заняття сурдопедагоги і вихователі проводять за допомогою апаратури при слухо-зоровому сприйманні дітьми мовного матеріалу. Також сурдопедагог проводить спеціальні індивідуальні заняття з розвитку слухового сприймання, на яких учить дітей сприймати мовний матеріал, передбачений програмою, не тільки слухо-зорово, а й лише на слух.

Спочатку апаратуру колективного користування застосовують під час мовної зарядки. Діти в навушниках сприймають мовний матеріал за допомогою зору й залишків слуху. Коли дитини відповідає, сурдопедагог обов'язково пропонує їй говорити в мікрофон, щоб вона могла слухати себе, а інші — її. Якщо в дітей увімкнені мікрофони, то всі вони можуть говорити. Якщо увімкнений мікрофон лише в педагога, то діти прослуховують мовний матеріал.

Коли діти звикнуть до апаратури, можна працювати з апара­тами протягом усього заняття. Поступово вся фронтальна робтп проводиться за допомогою звукопідсилювальної апаратури.

Через місяць після початку роботи з апаратурою її починають використовувати і на заняттях із вихователями: під час ліплення, малювання, виготовлення аплікацій. Діти сидять у навушниках і сприймають мовний матеріал слухо-зорово, а якщо можливо, то лише на слух.

Апаратуру колективного користування застосовують і в ін­дивідуальній роботі. Сурдопедагог сідає поруч із дитиною за стіл, на якому встановлена апаратура, ставить перед собою дзеркало, пропонує дитині надіти навушники й проводить заняття з роз­витку слухового сприймання та правильної вимови. При цьому до роботи залучаються всі збережені органи чуття приглухуватої дитини: зір, тактильно-вібраційне чуття та залишки слуху.

Індивідуальна робота може проводитися з індивідуальними слуховими апаратами, які, у свою чергу, можна використовувати на фронтальних заняттях, якщо група не обладнана апаратурою колективного користування. Спочатку діти звикають до апаратів під час індивідуальних занять, потім починають користуватися ними на мовній зарядці, а пізніше — на різних видах занять.

Якщо апаратуру колективного користування можна вико­ристовувати під час занять із малювання, ліплення (коли діти сидять на місцях), то індивідуальні слухові апарати діти можуть носити під час ігор, режимних моментів, прогулянок.

Дуже важливо на початку роботи зі звукопідсилювальною апаратурою правильно встановити підсилення для кожної ди­тини. Спочатку гучність регулюють учитель або вихователь. Поступово дітей навчають самостійно встановлювати режим підсилення.

Під час індивідуальних і фронтальних занять педагог або вихователь повинні спостерігати за станом дітей, щоб уникнути надлишкової інтенсивності звучання. Стіл, на якому знаходиться мікрофон, доцільно задрапірувати.

Крім звукопідсилювальної апаратури в дошкільних закладах для дітей із порушеннями слуху використовують апарати видимої мови ВІР-1-2. Ці апарати використовуються під час індивіду­альних занять при постановці, автоматизації та диференціації звуків. На екранах апаратів з'являються умовні зображення звуків, які вимовляє педагог або дитина. Користуватися цими апаратами, перетворюючи звукові сигнали у видимі, необхідно в комплексі зі звукопідсилювальною апаратурою: дитина сидить у навушниках перед апаратом ВІР, сприймаючи зразок мови педагога й на слух, і за допомогою зору — з екрана апарата видимої мови.

При роботі над вимовою необхідно використовувати всі збе­режені аналізатори дітей. Використання і розвиток слухового сприймання приглухуватих дітей має дуже велике значення при організації виховання й навчання, спрямованих на компенсацію дефекту. Максимальне використання слуху приглухуватих дітей і його спрямований розвиток впливають не лише на форму­вання усної мови, а й на сприймання приглухуватою дитиною навколишнього світу. Такий комплексний підхід — шлях до ви­рішення й більш широкого та відповідального завдання — фор­мування в приглухуватої дитини психічних процесів. Досвід сис­тематичної, планомірної (а не від випадку до випадку) роботи з використання й розвитку слухового сприймання свідчить про великий потенціал приглухуватих дітей, їхнє бажання слухати, про позитивні наслідки слухової роботи.

Роботу з розвитку слухового сприймання проводять на фрон­тальних та індивідуальних заняттях учителі-дефектологи, а також вихователі.

Повноцінне використання залишків слуху приглухуватих до­шкільників — завдання сьогоднішнього дня. Не дивлячись на те що ця робота не дає швидких результатів, сурдопедагог завжди повинен пам'ятати про те, що він — дефектолог, а усунення будь-якого дефекту в дитини вимагає знань, великого терпіння, витримки й любові до дітей.

Майбутнє сурдопедагогіки значною мірою залежить від широкого використання спеціальної техніки при навчанні й вихованні приглухуватих дітей. Зокрема, сьогодні в дитячих навчальних закладах використовуються поліфонатори СРТ-10. Розвиток радіотехніки й електроніки дозволяє найближчим ча­сом сподіватися на звукопідсилювальну апаратуру високої якості й у ширшому асортименті, що полегшить роботу сурдопедагога й підвищить її ефективність.

 

Під час навчально-виховної роботи в даній установі всі діти користуються індивідуальними слуховими апаратами, починаючи з першого року навчання. Динаміка формування вимови та слухового сприймання залежить від індивідуального рівня мовного розвитку дитини, її кінестетичних особливостей, рівня запасу слуху , характеру слухопротезування.

   Сурдопедагог працює над такими розділами програми:

1. Розвиток слухового сприймання, формування звуковимови і фонетичної ритміки.

2. Розвиток мови і мовлення, де головна увага приділяється дихальним вправам, тренування артикуляційного апарату, фонаційні ігри, які служать для відповідної постановки голосу – зменшенню напруги м’язів гортані, правильному включенню голосових резонансів та визначенню відповідної висоти та гучності голосу.

3. Формування елементарних математичних уявлень, де формуються поняття лічби, кількості, величина і форма предметів, місце в просторі, часові поняття.

Усі діти з вадами слуху мають артикуляційні порушення і потребують багато часу на корекцію, яка проводиться трьома етапами.

Перший етап – це підготовка артикуляційних органів, які беруть участь в артикуляції даного звука.

Другий етап – виклик звука. Практика сурдопедагога показує, що роботу варто починати зі звуків, які:

а) з‘являються першими;

б) є легкими щодо артикуляції;

в) піддаються сенсорному і візуальному контролю;

г) не мають фіксованої неправильної артикуляції.

Третій етап – фіксація правильної артикуляції. Цей етап потребує систематичності і консеквентності від сурдопедагога і батьків!!!

/uploads/editor/6453/441601/sitepage_46/files/v_internet.doc

Заняття з розвитку мовлення

 

 

 

 

Заняття з розвитку слухового сприймання

 

 

 

 

 

 

Заняття з математики

 

 

 

   У дошкільнм навчальному закладі № 35 є дві групи для глухих дітей та група для слабочуючих дітей.

  В основі роботи групи слабочуючих дітей лежать продуктивні ідеї дефектологічної науки щодо компенсаційно-корекційної роботи, яка системно використовується і вводиться у педагогічну практику. Ми реалізовуємо ідею гуманістичного виховання, формування творчої особистості, втілюємо вимоги сьогодення. Співпраця дорослих і дитини відбувається постійно, в усі режимні моменти, а не лише на фронтальних та індивідуальних заняттях. На заняттях з розвитку мовлення,слухового сприймання, розвитку початкових математичних уявлень сурдопедагог формує потребу та уміння говорити з іншими людьми, використовуючи усне мовлення. Щоденно ведеться робота з формування усного зв’язного мовлення, використовується різні методи та види роботи. Велика увага приділяється розвитку мовного дихання, голосу, формуванню вимовних навичок, роботі над злитністю вимови.Навчальний матеріал викладається згідно з віковими особливостями розвитку дітей, зокрема з особливостями відчуття, сприймання пам’яті, уявлення та мислення.